Зоря вирішила залишити Луганськ після подій, які відбувалися в місті в 2014 році.

Про це розповів наставник команди Юрій Вернидуб.

“2014 рік. Ми до цього літали з Луганська на ігри. А коли вже навіть не могли бути в Луганську, а грали в Черкасах, то був такий момент – ми прилетіли в аеропорт. Він тоді був повністю під контролем наших українських військ – там стояли серйозні хлопці.

Ми прилетіли, сіли в автобус і вже їхали в місто. Не доїжджаємо до Луганська, а з-за кущів виходить людина з як його, протитанковим… (гранатометом – ред.). Наводить на автобус. Я на передньому сидінні, як зараз пам’ятаю, втиснувся в це сидіння і взагалі не зрозумів, що відбувається. Водій зупинився і заходять двоє людей. Один з автоматом, автомат навіть із запобіжника знятий.

Читайте також: Вернидуб потрапив у ДТП. ФОТО

І вони почали: Ось, луганська Зоря. В такому незрозумілому, можна сказати, неадекватному стані. Що у нього в голові? Чорт його знає – хтось сіпнеться, злякається, вистрілить. Все, що хочеш, може бути. Тоді дуже сподобалося, як себе повів генеральний директор Сергій Васильович (Рафаїлом – ред.). Він зробив зауваження: «Хлопці, ви що, зовсім вже? Хоч на запобіжник поставте». Це дорогого коштує. Що у них в голові, ніхто ж не знає.

«О, це команда. Що, виграли чи програли?» – запитували. Сергій Васильович каже: «Все добре. Ми виграли. Нам пора їхати, ми втомилися». Вони вийшли, і ми далі поїхали. Ще не було нічого, але я розумів – щось відбувається не те. Тому що їздили на базу в Щастя, і вже теж стояли блок-пости, на них люди зі зброєю. Типу як ополченці або хто вони там. Нас не чіпали, але неприємно було.

Після останньої гри ми з сином сіли в машину. Починалас відпустку. Більше я там не був. Уже перебуваючи у відпустці, мені подзвонив Рафаїлов і запитав, чи є де тренуватися в Запоріжжі. Команда буде збиратися саме там. Спочатку думали, що швидко це все вляжеться. Коли минуло півроку, реально почали розуміти, що нічого не зміниться”, – сказав Вернидуб.