Сергій Стаховський: Наша країна — складний механізм тоталітарного режиму, який змінювати дуже важко

Український тенісист Сергій Стаховський в інтерв’ю Укрспорту підбив підсумки своїх виступів у минулому сезоні, оцінив шанси Еліни Світоліної стати першою ракеткою світу, а також поділився думками стосовно майбутніх виборів в Україні.

Стосовно Ваших виступів у минулому сезоні. Яку оцінку можете собі поставити, чи вдалося добитися поставлених цілей? Можливо, щось не вийшло з того, що було заплановано?

Якщо чесно, оцінювати минулий рік трохи важко, бо він був найскладнішим у кар’єрі. Результатів було мало, тим більше, таких, позитивних. В принципі, емоційно теж було важко… Я б сказав, що для мене це був найважчий сезон. Він був не найгірший. Хоча, ні… Якщо дивитися на те, як я закінчив, і як я грав, то, в принципі, він був найгіршим.

Але якщо дивитися на якісь там моменти гри, то він був поганим, але можна було його пережити. І я пережив. Нажаль, не закінчив як хотів. Але там були і позитивні ноти: як у Парижі, так і на Вімблдоні… Були проблиски чогось гарного. Але, насправді, було дуже багато браку і багато, таких, непереконливих результатів.

Напередодні з’явилася інформація, що у вас перед стартом сезону були проблеми з рукою. Чи не вплинула ця травма на результат матчу проти Луки Ванні?

В кінці минулого сезону я догравав останні три змагання з травмою зап’ястя — в мене було запалення. Але я думав, що там не було нічого страшного, що воно пройде. І я лікував його, граючи далі. Після закінчення сезону я думав, що за два тижні пройду якусь лікувальну процедуру з фізіотерапевтом і воно повинно піти.

Я був у лікарів, робив МРТ. Мені сказали відразу щось вколоти, бо там було сильне запалення. Все це тяглося і тяглося. Я почав готуватися до сезону фізично, а в теніс грати не міг, бо зап’ястя почало серйозно так хвилювати. Я пішов до іншого лікаря і він сказав, у принципі, те ж саме. До 17 грудня я не тренувався. 18 числа мені зробили укол в зап’ястя, і десь лише з 22 грудня я почав тренуватися. А 29 вже треба було грати в Досі.

Якщо казати про якусь тенісну підготовку до сезону, то фактично її не було. Тому для мене було достатнім здивуванням, що я кваліфікувався в Досі, і що виграв перше коло на кваліфікації в Австралії. Тобто, я на це не розраховував, якщо чесно. Звісно, дуже шкода, що я програв у другому колі. Бо коли ти вже починаєш грати, то хочеться вигравати, а не програвати.

Читайте також: Стаховський завершив свої виступи у другому колі кваліфікації Australian Open

Нещодавно ЗМІ писали, що Ви стали членом Ради гравців ATP. Раніше Ви вже були в цій структурі, потім залишили її. Чому вирішили повернутися?

— Я був шість років у складі Ради — від 12-го року до 18-го. У вісімнадцятому році я йшов на посаду в Раді директорів ATP від європейського регіону, на яку мене не обрали. А в Раді гравців я просто не номінувався на продовження свого мандату. Я навіть не намагався його продовжувати.

Тому що я вважав, що після шести років якісь молоді гравці мали прийти, яким повинно бути це цікаво. Бо майбутнє тенісу в їх руках, і таких гравців, як Джокович, а не в моїх. І вони повинні будувати якусь структуру для себе на майбутнє. Тому я не пішов. Мене не обрали — обрали когось іншого. Мене навіть теоретично обрати не могли, бо я не давав згоди, щоб за мене голосували.

Але десь 15 грудня мені зателефонував Новак Джокович і сказав, що в них є певні проблеми, і що вони хотіли б, щоб я повернувся. Бо гравець який замінив мене, він не досить сильно хотів надавати свій час на вирішення питань, якими вони займаються. І він, скажімо так, не дуже професійно до цього відносився. Тому вони попросили його піти з посади.

Джокович каже, вони дуже хотіли, щоб повернувся я. Всі дев’ять гравців цього хотіли. Я йому сказав знову, що краще б хтось із молодих пішов замість мене. Але він запевнив, що зараз ситуація дуже напружена і їм потрібен хтось з великим запасом інформації, знаючий структуру, знаючий, що було до, і куди ми хочемо йти.

Це цікаво: Стаховський з перемоги стартував у кваліфікації Australian Open

Питання стосовно ваших колег по цеху. Що можете сказати про Еліну Світоліну, чи може вона в найближчому майбутному стати першою ракеткою світу? І які, на вашу думку, перспективи у молодих українок Марти Костюк і Даяни Ястремської?

У вас цікаве питання: ви запитали про колег по цеху, але назвали лише дівчат. Зрозуміло, у нас дівчата дуже талановиті. Я вважаю, що Еліна Світоліна показала вже всім в Україні і світі, на які високі результати вона готова йти. Я вважаю, що вже цього року, чи наступного, вона вже зможе зробити якийсь дуже великий аншлаг на одному зі змагань Grand Slam…

Стати першою в світі? Звичайно, в неї є все, щоб стати першою. Головне, в неї є цілеспрямованість і відданість спорту. Тобто, вона ставить теніс на перше місце, а все решту вона підлаштовує під те, щоб досягти своєї мети. В неї є дуже великі шанси цього досягнути вже в цьому році.

Стосовно Ястремської і Костюк, звичайно, це дуже талановиті тенісистки. Костюк ще лише 17 років — ви просто не уявляєте, який в неї потенціал. Ястремській так само лише 18 років… Тобто, в нас дуже потужний арсенал дівчат, до них ще приєднуються Цуренко і Козлова. В реаліях, дуже шкода, що в нас немає стільки хлопців…

В Україні у березні відбудуться президентські вибори. Нещодавно Володимир Зеленський оголосив про те, що збирається йти в президенти. Як ставитесь до його кандидатури? Чи може людина, яка ніколи не була в політиці, керувати країною ще й під час війни?

Ви знаєте, я не політик, тому стверджувати, хто може керувати країною, хто не може, якось безглуздо. Дивлячись, де ми знаходимося зараз із нашими ресурсами, то якось керування країною нашими політиками привело нас в нікуди. Стосовно хто може, а хто не може, то я, будучи в спорті, зрозумів, що ніколи не можна ставити клеймо на людей.

Все залежить від самої людини: якщо в неї є якась цілеспрямованість, відданість і бажання цього досягнути, то вона може досягнути дуже великих результатів. В тенісі я багато такого бачив, ще коли був молодим. Говорили: Цей буде в сотні, а цей ніколи не буде. Але дуже багато гравців мене переконали в тому, що немає ніяких лімітів. І багато гравців перевищили навіть свої сподівання і піднялись так високо, що ніхто навіть і не думав, що вони там будуть…

Тому я вважаю, що в політиці, мабуть, так само. Хоча, наша країна — це дуже складний механізм, дуже складний механізм тоталітарного режиму, який не пішов, ще залишився і який змінювати дуже важко. Бо якщо ти змінюєш якісь, навіть, керівні посади за людей, які вийшли з тієї ж системи, то ти нічого не міняєш.

Мені дуже шкода, я дуже переживаю за нашу країну і сподіваюся, що в неї в найближчому майбутньому все буде добре. Але ми всі повинні розуміти, що це найближче майбутнє — це 8-12 років.